Зачепилівський р-н.
Степові простори Гранкіно
Петро Чайковський дуже полюбляв степові простори Гранкіно. Приїздив сюди у гості до свого брата Модеста, який працював у маєтку пана Конраді вчителем. Чайковський черпав натхнення зі звуків, що наповнювали степові простори, молодий сад. Коли цього було недостатньо, від виходив на сільську вулицю, збирав ватагу дітлахів, купляв їм солодощі і просив, щоб вони голосно гралися. Гамір, що вони вчиняли, "лягав нотними значками на папері, перетворюючись на музичні шедеври".
Один з приїздів Петра Чайковського в Гранкіно припав на свято врожаю. Чоловіки й жінки, прочувши що на святі буде столичний панич, одяглись як найкраще. От тільки коли заграли музики, дівчата роззулися, бо боялися черевики порвати, і пішли у танок. Танцювали так завзято, що до крові ноги постирали. Цей факт наштовхнув композитора на створення опери "Черевички".
Пам′ятник П.І. Чайковському
У центрі сучасної Олександрівки стоїть пам’ятник Петру Іллічу Чайковському (скульптор – москвич В.Федоров; архітектор – харків’янка Н.Хоменко). Композитор зображений на прогулянці.
Правою рукою він підтримує комір, в лівій руці – складена парасолька-тростина. Згадуються рядки з його листа: «Дивно відрадно мені в цій чарівній степовій глушині».
Появі цього пам’ятника завдячуємо краєзнавцеві Борису Даниловичу Кравченку. Він жив на Дніпропетровщині, захоплювався талантом П.І. Чайковського. Дізнавшись, що маестро подовгу мешкав у селі, яке входило у ХІХ столітті до Катеринославської губернії, вирішив увічнити його пам'ять. Спершу побував у колишньому Гранкіному, а потім за щасливим збігом обставин Б.Кравченко познайомився із скульптором В.Федоровим, а той вирішив подарувати Харківщині непотрібний Москві пам’ятник. Занадто ліричним і не пафосним вийшов образ. Вантажівкою, у якій були накладені шини, аби не пошкодити бронзу, перевезли скульптуру до села. Пам’ятник відкрили до 100-річчя від дня смерті композитора 1993 року.