Великобурлуцький район
БУРЛУЦЬКИЙ КРАЙ – чудовий, екологічно чистий куточок Слобожанщини. Будинки потопають у вишневих і яблуневих садочках. Між селами острівками розкидані березові гаї, липові переліски, дубові та соснові ліски, водна гладь річок і плеса ставків. Влітку повітря настояне на пахощах цвіту лип, акацій, гречки, дозрілої пшениці.
Краса! Неповторна краса! Все це радує, милує око, пробуджує гордість за рідний край.
Найдавніше заселення території теперішньої Великобурлуччини за даними вчених археологів датується ХІІІ – ХІV ст. до н.е. про що свідчать розкопки найстародавнішого у Харківській області укріпленого поселення-городища біля с. Червона Хвиля та с. Веселе. Це був час безперервних повстань селян, козаків Правобережної України проти панської Польщі. Життя українців стало настільки нестерпним, що ніякі жорстокі заходи польського уряду не могли зупинити їх порив до визволення. Прокотилася хвиля повстань (1637-1638 рр.), очолюваних Павлом Бутом (Павлюком), Яковом Остряниним та Дмитром Гунею.
У 70-80 рр. ХVІІ ст. близько чотирьохсот козачих сімей на чолі з отаманом Карпом Скиданом, що із Наддніпрянщини, переселилися на мальовничі береги степової річки Великий Бурлук. Ця подія вважається офіційною датою заснування селища.Район був створений у 1923 році, на його території, площа якого становить 1220, 8 кв. км., знаходиться 84 населених пункти, населення складає близько 23 тис. осіб.
Тяжких втрат зазнала Великобурлуччина під час Другої Світової війни. Близько 11 тис. односельчан було призвано на фронт і майже 5,5 тис. загинули.
Свою назву селище одержало від річки Великий Бурлук. Незаперечним є те, що слово “борлук” татаро-тюркського походження утворене від двох основ “бор” і “лук”. Цей складний іменник “борлук” означає “осад брудної води”. Є припущення, що від цього слова і пішла назва слободи Бурлук.
