Лозівський район
Своєю появою Лозівський район зобов’язаний залізниці, адже саме після того, як у 1869 і 1872 рр. стали до ладу Курсько-Харково-Азовська і Лозово-Севастопольська залізниці, на карті з’явилася назва Лозова. Щоправда, вона належала одразу двом станціям, які розташовувалися на відстані 7 км. одна від одної: Лозова-Азовська і Лозова-Севастопольська. У 1893р. обидві були перейменовані - Лозова-Азовська отримала нове ім’я «Панютине», а за Лозовою-Севастопольською закріпилася назва, за якою ми пізнаємо наше нинішнє місто. Вступивши в дію, залізнична магістраль з’єднала хлібні райони з морськими портами, вона ж і сприяла розвитку цього регіону. Лозова стала пунктом закупівлі та відвантаження хліба на Лівобережжі.
Почали з’являтися торгові склади, хлібні елеватори, борошномельні підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, контори, банки. У кінці ХІХ століття у селищі Лозова було 246 дворів і 2135 жителів. Розвиток селища був пов’язаний, передусім, із дуже вдалим розташуванням на перехресті доріг, у центрі великого сільськогосподарського району. Саме тому перші лозівські підприємства були торгівельними.
Куп’янський та Лозівський повіти.