Усний журнал «Українська поезія» (до Всесвітнього дня поезії).

    

На початку заходу бібліотекар ознайомила учнів із святкуванням Всесвітнього дня поезії, підкреслила роль поезії в житті кожної людини, повідомила, що захід проходитиме в формі усного журналу. В ході заходу було розкрито шість сторінок журналу. Так перша сторінка мала назву - «Поезія-держава неозора», в який бібліотекар коротко розповіла про історію виникнення даного свята. Друга сторінка «Сад вишневий на порі, повернулись журавлі…» була присвячена творчості Бориса Олійника, в якій школярка продекламувала вірш цього поета «Сива ластівко». Третя сторінка мала назву «Поетична мова – найприродніша мова», в якій згадалася відома поетеса Леся Українка. В цій сторінці діти мали нагоду почути виразне читання напам’ять віршів поетеси: «Надія», «Стояла я і слухала весну». Четверта сторінка висвітлювала поетичну спадщину безсмертного Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка. Звучали його вірші: «Доля», «Заповіт». З поетичною творчістю Івана Франка познайомила п’ята сторінка журналу «Як много важить слово, одно сердечне, теплеє слівце!». Читачів захоплює енергетичний позитив громадянської лірики Івана Франка. Із знаменитого циклу “Веснянки” учень розповів напам’ять вірш «Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє…».

Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. Красива, мудра, мужня, талановита жінка з вічною таємністю в очах. Ліна Костенко нікого не залишає байдужим. Вона сповнена непідробної любові до людини, природи, краю. Саме їй присвячена остання шоста сторінка усного журналу і називалася вона «Поезія-це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…».

В кінці заходу бібліотекар наголосила на тому, що поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, бо вона підносить нас духовно, збагачує новими відчуттями та своєю неповторністю.