Близнюківський район

Територія БЛИЗНЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ історично відноситься до зони заселення степових народів, що проживали на території України. Перші осілі поселення відносяться до середини ХVІІІ сторіччя, а бурхливий розвиток району почався після прокладки залізничної магістралі Москва - Крим у другій половині ХІХ століття. Саме тоді відбувається найактивніше заселення цієї місцевості.
Поселення Близнюки вперше згадується в історичних довідках 1863 року. В них зафіксовано: по лівій стороні великого тракту Харків – Ростов закладено за версту одне від одного села Близнюки І і Близнюки ІІ., налічувалося в них загалом 18 дворів та 214 жителів. Входили до складу Рудаєвської волості, Павлоградського повіту, Катеринославської губернії.
Під час прокладання Курсько – Харківсько – Азовської залізниці, чиї колії проходили неподалік від цих сіл, було споруджено станцію під назвою Надеждине, пізніше в 1905 році станція отримала нову назву – Близнеці. Назва пішла від двох курганів - свідків боротьби з татаро-монголами, що поблизу с.Садове. Близнюки стають важливим пунктом по вивезенню зерна та інших сільськогосподарських продуктів у різні міста Росії.
Першими поселенцями були залізничники. А в кінці ХІХ століття чисельність жителів селища, яке розбудувалося навколо станції, послівно зросла за рахунок селян з розташованих поблизу сіл.
Близнюківський район було утворено 12 квітня 1923 року, коли постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету про адміністративний поділ Катеринославщини (з 1932 року – Дніпропетровської області) встановили Павлоградську округу з центром в м.Павлоград і Близнюківський район з центром в селищі Близнюки увійшов до складу Павлоградського округу. За цією постановою Близнюківський район мав три волості: Добровільську, Рудаєвську і Самійлівську. До складу Харківської області район ввійшов у 1933 році.
В січні 1963 року район був ліквідований і його територія ввійшла до складу Лозівського району.
4 січня 1965 року Близнюківський район знову став окремим районом.