Валківського району

 

Павловський Андрій Федорович 

 

Український математик і педагог Андрій Павловський народився  у м. Валки в родині титулярного радника.

Початкову освіту отримав у Валківському народному училищі. У 1799 р. вступив до Харківського колегіуму, який закінчив у 1806 р. У цьому ж році був зарахований студентом Харківського університету на відділення фізики і математики. Після закінчення навчання залишився працювати у рідному вузі. Павловський надрукував «Таблицы логарифмов по изданию Каллета со своим «Предуведомлением». З 1828 по 1829 р. –  секретар Ради університету. У 1830 р. обраний бібліотекарем університетської бібліотеки [до 1837р.]. Він дуже любив бібліотечну справу і навіть мріяв займатися тільки нею. Він був першим бібліотекарем, який зрозумів необхідність правильної організації фонду і спеціальної підготовки бібліотечних працівників. До січня 1835 р. склав рукописний каталог з богослов'я, філософії, правознавства, політики, статистики, географії; продовжив складання повного каталогу. У 1837 - 1838 рр. – ректор Харківського університету. Вийшов у відставку в 1849 р.

Наприкінці 1880 р. у Харківському університеті на фізико-математичному факультеті коштом сина, Федора Андрійовича, була заснована премія за кращу роботу з математики імені А.Ф.Павловського.


 

Панч (Панченко )Петро Йосипович

 

Валківська земля виховала видатного майстра художнього слова Петра Панча (справжнє прізвище Панченко).Прозаїк народився у м. Валки в родині селянина-колісника. Тут він здобув початкову освіту, закінчивши двокласну приходську школу. Служив у канцеляріях Валок та Харкова. Змалку заполонили душу майбутнього письменника любов до рідної землі, її чарівної природи, чудових пісень, мелодійної мови. Скарби ці потім розсипались дорогоцінним намистом по сторінках його творів. У 1923 році  Петро Йосипович переїжджає до Харкова і працює в редакції журналу «Червоний шлях» . У цьому ж році вийшли його перші книжки «Там де верби над ставом» і «Гнізда старі». З цього часу почалася постійна професійно-літературна  діяльність  Петра Панча, яка продовжувалась протягом багатьох років до самої смерті письменника ( 1 грудня 1978 р.)

Значний внесок зробив письменник у розвиток дитячої літератури. Написав для дітей багато оповідань та повість «Син Таращанського полку», якій судилось стати однією з найулюбленіших книжок юних читачів. народу.

 


 

Гаман Віктор Пантелійович

 

Сучасний український письменник  Гаман Віктор Пантелійович народився 30 жовтня 1937 р в селі Ков¢яги. Радувала око і краса навколишньої природи, але дитячі роки письменника були опалені післявоєнною розрухою та голодом. Батько пропав безвісти на війні. Мати письменника, Ганна Павлівна, залишившись без чоловіка, поставила на ноги п’ятеро дітей. Вона мала чудовий ліричний голос, який чарував усіх, хто її слухав. У ці нелегкі роки допитливий, вразливий хлопець вперше відчув красу рідного краю, неповторні мелодії народних пісень, які співала його мати.

Ще школярем Віктор пробував писати вірші, які друкувались у районній газеті, пізніше став її сількором, -  це була гарна практика для майбутнього вступу на факультет журналістики в Києві. 

Основні мотиви творчості письменника – це  любов до матері, до рідної землі, до природи. У родинній садибі, у Ковягах, Віктор Пантелійович створив  чудовий, єдиний у світі «Музей матері» -   в знак глибокої пошани до усіх матерів світу і у першу чергу до своєї. Помер 25 січня 2015 р.

 


 

Коцюба Гордій Максимович

 

Валківський хутір  Костів – батьківщина  українського письменника  і публіциста  Г.М. Коцюби (справжнє прізвище Коцегуб). Майбутній письменник навчався у Валківській трирічній народній школі, згодом працював писарчуком у канцеляріях. Склавши екстерном іспити за повний курс гімназії, у 1912 р. вступив на юридичний факультет Петербурзького університету.

З  1921 р. жив у Харкові, де працював у редакції журналу «Шляхи мистецтва». 

Автор близько 30 книжок, зокрема збірок новел, оповідань та нарисів: «На межі» (1924), «Біля гудків», «Свято на буднях» (1927), «Змова масок» (1929), «За заслоною» (1930), «Дніпрові саги», «Бронзові люди», «Обличчя шахти», романів «Нові береги» (1932), «Родючість» (1934), «Перед грозою» (1938) та ін. Загинув 17 червня 1939 р. Реабілітований у 1957 р.


  

  Кочевський Віктор Васильович 

 

Український поет і перекладач Віктор Кочевський  народився 15 листопада 1923 року в селі Різуненкове в звичайній хліборобській сім’ї. 

 

Справжній дивокрай створив у своїх віршах Віктор Кочевський. Коли ми їх читаємо, то й самі починаємо дивитися на світ очима веселого й дотепного чарівника, в уяві якого все оживає, набуває неповторних яскравих барв.

 

 

 

 

 

 


Читати докладніше: