Ізюмського району

 

Васильківський Сергій Іванович.

 

Український живописець, пейзажист. Народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї дрібного чиновника-писаря. Його дід-чумак, який походив з козацького роду, прищепив молодому хлопцю інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.
Під впливом батька, який був віртуозом-креслярем і писарем, Васильківський захопився малюванням. Свої перші мистецькі навички він отримав у Харківській гімназії від учня К. БрюлловаДмитра Безперчого, який закінчив Петербурзьку академію мистецтв із званням «вільного художника», колишнього кріпака, особисто знайомого з Тарасом Шевченком. Після п'яти років навчання в гімназії, на вимогу батька, він вступив до Харківського ветеринарного училища, але у 1873 році залишив навчання через неплатоспроможність і влаштувався працювати деякий час канцелярським службовцем при Харківському казначействі.
У 1876 році Васильківський вступив до Петербурзької академії мистецтв, у пейзажний клас професора М. Клодта. Читати докладніше:


 

Александров Степан Васильович (1790— 1846)

 

Український релігійний діяч, фольклорист та поет, автор травестійної поеми «Вовкулака». Також батько просвітителя, доктора медицини Володимира Александрова. Навчався в Харковському Колегіумі,  де одержав освіту  на православного священика і 26 років служив у селі Бугаївка Ізюмського повіту. Добре знав мову, життя і звичаї селян.Відомий його твір — поема «Вовкулака» склав її у селі Бугаївці у 1842 році .

С. В. Александров наслідував гумористичну й пародійну традицію І. Котляревського і П. Гулака-Артемовського, використовував етнографічні й фольклорні матеріали, весільні пісні та обряди, народний гумор.


 

Александров Володимир Степанович

 

Народився 2 липня 1825 р. в с. Бугаївці (тепер Ізюмського р-ну) на Харківщині в сім'ї священника С. Александрова, відомого своїми українськими віршами. Навчався в Куп'янському духовному училищі, Харківському колегіумі. 1853 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Був призначений військовим лікарем у Варшаву. Там вивчив польську мову, витримав іспит на ступінь доктора медицини при медичній раді Сенату, бо університета тоді у Варшаві ще не було. Після повернення в Україну (1859) служив у Чугуєві, з 1867 р. в Харкові, потім у Керчі, Полтаві й знову в Харкові до виходу у відставку (1888).

Писати почав іще в колегіумі. Друкувався в "Основі", "Зорі". Видав випуски альманаху "Складка" (1887-1892), уклав і видав збірку з 86 українських народних пісень із нотами. Автор ліричних віршів, оперет "За Немань іду" (1872) та "Не ходи, Грицю, на вечорниці" (1873), перероблена пізніше М.Старицьким; драм "Богдан Хмельницький" та "Правдиве кохання"; переспівів біблійних легенд; перекладів із І. Козлова, М. Лермонтова, А. Міцкевича. Помер 10 січня 1894 р. в Харкові, де його й поховано.