Богодухівського району

 

Уваров Микола Митрофанович



Художник-графік. Народився у 1861 році в Богодухові. Він навчався у Харківській рисувальній школі та Петербургській академії мистецтв. Брав участь в оздобленні будинку Полтавського губернського земства. Автор плафонів у маєтку, побудованому О.М. Бекетовим (тепер це Будинок вчених). Автор картин на історичні сюжети, графічних творів. У портретах він найповніше втілив природну спостережливість і вміння митця побачити в людині основні риси її вдачі.

Помер у 1942 р.

 

 

 

 


 

Каразін Василь Назарович

 


Богодухівщина зробила свій внесок у розвиток громадського життя, народної культури, спорту, мистецтва України.

За шість кілометрів від Богодухова розташувалось маленьке село Кручик, навіть не на кожній карті його можна знайти. Тільки скромна гранітна дошка на будівлі школи повідомляє про те, що в цьому затишному непримітному селі народився і жив засновник першого в Україні університету – Василь Назарович Каразін.
Видатний просвітитель, вчений, суспільний діяч,– він був тим, хто наважувався говорити правду царям і піклувався про освіту селянських дітей.
Біографія В.Н. Каразіна оповита таємницями та легендами. Його юність і кар’єра несе на собі відбиток мінливої царської влади.
Народився Василь Назарович Каразін у батьківському маєтку Кручик Богодухівського повіту на Харківщині 30 січня 1773 року. Здобував освіту вдома і в приватних німецьких пансіонах Х. Фільдінга в Кременчуці та І.В. Шульца в Харкові


 

 Ковалевський Єгор Петрович 

 


Батьківщиною блискучого географа-мандрівника Єгора Петровича Ковалевського стало невелике село Ярошівка, де він народився 6 лютого 1809 року в родині надвірного радника Петра Івановича Ковалевського. Крім Єгора, у родині вже було чотири дочки і п'ятеро синів. Ковалевські мали репутацію суворої і патріархальної, але привітної і гостинної родини, що серйозно ставилася до своїх культурних і наукових традицій. До речі, двоюрідним дядьком Єгора Ковалевського був Василь Каразін.

Одержавши прекрасне домашнє виховання, у 1828 р. Єгор закінчив відділення морально-політичних наук Харківського університету, а потім переїхав до Санкт-Петербурга разом із братом Євграфом. Там він занурився у вивчення географії та геології і одержав спеціальність гірничого інженера. Але канцелярська робота не приваблювала Ковалевського — він прагнув подорожувати і робити справжні відкриття.
На Алтаї та Уралі Ковалевський набув досвід розвідки родовищ золота. 
Першою серйозною закордонною експедицією Ковалевського стала поїздка у 1837 р. до Чорногорії. 


Гнат Гончаренко

 


У с. Ріпки народився кобзар Гнат Гончаренко (1835-1917 рр.) – видатний представник харківської школи кобзарства.

З його голосу низку народних пісень і дум записала Леся Українка. Вона дуже пишалася, що їй вдалося почути спів геніального кобзаря. Автограф записаних Лесею Українкою дум зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Тараса Григоровича Шевченка.
Відомо, що Г. Гончаренко родом із кріпацької родини. Через хворобу очей він у 12 років осліп. Навчався грі на бандурі у одного місцевого кобзаря. Потім заробляв гроші, співаючи на ярмарках.

 

 

 

 

 

 


Заковорот Петро Антонович  

 

 

Народився Петро Антонович у  с. Куп’єваха  в родині простого селянина.

Петро Заковорот, як обдарований солдат, що мав здібності до верхової їзди, почав займатися фехтуванням у 1892 році у Варшавському військовому фехтувально-гімнастичному залі під керівництвом Юліана Олександровича Мішо. Заковорот виявив себе  здібним учнем, тому його запросили на роботу у Варшавський військовий фехтувально-гімнастичний зал. А з 1897 року він навчався у Будапештській спортивній академії, брав участь  у спортивних змаганнях і не раз ставав переможцем.
У 1900 р. у Парижі проходив перший в історії фехтування міжнародний турнір, у якому наш земляк увійшов до трійки переможців. 
1935 року 64-річний спортсмен став переможцем чемпіонату УРСР. У 1945 році Петру Антоновичу було присвоєно звання заслуженого майстра спорту.
 

 

 

 


Тронько Петро Тимофійович

 

 


Академік, видатний  історик сучасності, Герой України, Почесний громадянин міста Харкова,  Богодухова,  Лебедина, Переяслава-Хмельницького, Канева.

Народився 12 липня 1915 року (с. Заброди) у сім'ї селян-бідняків. З 1922 р. до 1932 р. навчався у Забродинській початковій, згодом Богодухівській неповній середній школі й технікумі.
Трудову діяльність розпочав у кінці 1932 року на підземних роботах на шахті в м. Дзержинську Донецької області. Працював учителем суспільствознавства та української мови у школах Богодухівського району.
У березні 1961 року призначений заступником Голови Ради Міністрів УРСР. Працюючи на цій державній посаді понад 17 років, проводив роботу з розвитку освіти.  Понад 5 років був радником Президента України з питань історико-культурної спадщини.
Має понад 600 наукових праць, серед яких 17 монографій. У 2000 році присвоєно звання Героя України з врученням Ордена Держави. 
 


 

Русланова Ніна

 

Наприкінці зими 1945/1946 року в місті Богодухові була знайдена двомісячна дівчинка, відправлена в дитячий будинок. Прізвище Русланова дала їй інспектор дитячих будинків Харківської області, сама Ніна його не вибирала, втім, як і по батькові Іванівна, яке їй дали в дитбудинку.Це вже потім їй стало подобатися, як співає радянська співачка Лідія Русланова.  Читати далі:

 

 


Читати докладніше